Сольфеджіо — це навчальна дисципліна та система вправ, що розвивають музичний слух, пам'ять і почуття ритму. Назва походить від італійських назв двох нот: соль і фа.
Сольфеджування на уроках музичного мистецтва в НУШ — це
практична форма роботи, яка полягає у співі музичного тексту (попевок,
поспівок, гам або уривків пісень) із чітким вимовлянням назв нот. У
загальноосвітній Новій українській школі сольфеджування не є окремим складним
теоретичним предметом, як у музичних школах, а виступає гнучким інструментом
для розвитку музичного слуху, пам'яті, чистоти інтонування та відчуття ритму
через гру й активне практикування.
Головні особливості сольфеджування в концепції НУШ:
• Ігровий характер: Використовуються інтерактивні технології
— діти «ловлять» ритм пальчиками, використовують ручні знаки (система Кодая)
або кольорові ноти.
• Зв'язок із життям: Замість нудних конструктивних вправ
діти сольфеджують прості народні поспівки, дитячі пісні чи навіть сучасні
знайомі мелодії.
• Розвиток грамотності без стресу: Спів нотами допомагає
дитині свідомо переходити від графічного зображення на нотному стані до його
живого звучання.
• Інтеграція: Воно тісно поєднується з іншими видами
діяльності: хоровим співом, ритмікою, слуханням музики та елементарним
музикуванням.































































